Він втілив на екрані багато дуже популярних образів. Всі вони говорять його голосом і усміхаються, як він. В кожному з них є частка його особистості. Але від кожного з них його, зрозуміло, відділяє певна відстань. Більша чи менша. Найбільше, мабуть, схожий на самого Бикова капітан Титаренко, який воював за справедливість і за велике мистецтво. Він міг загинути або перемогти, але не кинути поле бою.

Леонід Федорович Биков (12 грудня 1928, с. Знаменське (нині у складі смт Черкаське) Слов’янського району Донецької області — †12 квітня 1979) — український актор, режисер і сценарист, заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974).

Закінчив акторський факультет Харківського державного театрального інституту (курс Д. Антоновича). У кінематографі дебютував у фільмі «Доля Марини» (1953).

«Queen» — єдиний колектив, чиї синґли займали перший рядок британського чарта синґлів протягом чотирьох десятиліть поспіль — в 70-х, 80-х, 90-х і 2000-х рр. У 2006 р. збірник «Queen Greatest Hits» був визнаний найбільш успішною у продажі платівкою Великої Британії — у цілому в країні було продано 5,4 мільйони копій. «Queen» протрималися в британських чартах довше, ніж «The Beatles»: 1322 тижня проти 1293. Цей рекорд зафіксовано Книгою рекордів Гіннесса.

Jamiroquai — англійський музичний гурт, один з найяскравіших представників британського джаз-фанку і ейсид-джазу 90-х. Гурт заснований у 1992 році. Назву «Jamiroquai» придумав соліст групи Джей Кей, з’єднавши слова «jam» (джем, спонтанна імпровізація групи музикантів) і «iroquois» (ірокези, назва племені північноамериканських індіанців).

Протягом своєї діяльності здобув ряд премій, зокрема «Греммі», 4 нагороди MTV, а їхній альбом «Travelling Without Moving» потрапив до Книги рекордів Гіннеса як найбільш продаваний альбом у стилі фанк.

Жанр: Драма
Режисcер: Александр Прошкин
В ролях: Валерий Приёмыхов, Анатолий Папанов, Виктор Степанов, Нина Усатова, Зоя Буряк, Юрий Кузнецов, Владимир Кашпур, Сергей Власов, Борис Плотников, Виктор Косых.

Захватывающая по сюжету и жёстко реалистическая по манере ретро-драма, действие которой происходит в одной из отдалённых деревень на севере России, в районе лагерей, во время амнистии, объявленной Лаврентием Берией вскоре после смерти Сталина. Кажется, никто ещё не попытался сравнить фильм «Холодное лето пятьдесят третьего…», например, с лентой «Никто не хотел умирать». Ведь режиссёру Александру Прошкину тоже удалось повенчать стихию остросюжетного по внешним приметам боевика, как бы «заполярного вестерна», с подлинной трагедией сталинской эпохи как раз на её сломе, словно в ситуации «между войной и миром».

Режисер: Борис Івченко
Актори: Іван Миколайчук, Федір Стригун, Лідія Вакула, Земфіра Цахілова, Михайло Голубович, Володимир Глухий, Василь Симчич, Анатолій Барчук, Володимир Шакало.

Вуди Аллен (англ. Woody Allen; настоящее имя Аллен Стюарт Кёнигсберг, англ. Allen Stewart Konigsberg; по паспорту Хейвуд Аллен; 1 декабря 1935, Нью-Йорк) — американский кинорежиссёр, актёр-комик, продюсер, трёхкратный обладатель премии «Оскар». Известен также как писатель, автор многочисленных рассказов и пьес. Вуди Аллен — интеллектуал, знаток литературы и кинематографа, а также джазовый кларнетист.

Жанр: trash, pop, funk, hardcore…

Жанр: фантастика, триллер, драма, криминал
Режиссер: Стэнли Кубрик
В ролях: Малкольм МакДауэлл, Патрик Мэги, Эдриенн Корри, Обри Моррис, Джеймс Маркус, Стивен Беркофф, Дэвид Праус, Мириам Карлин, Уоррен Кларк

О фильме: В фильме был произведен исчерпывающий анализ причин преступности среди молодежи, нетерпимости нового поколения к привычным моральным ценностям и жизненным устоям современного общества. Безжалостный лидер банды подростков, совершающей убийства и изнасилования, попадает в тюрьму и подвергается специальной обработке по подавлению подсознательного стремления к насилию. Но жизнь за воротами тюрьмы такова, что меры, принятые по «исправлению жестокости характера» не могут ничего изменить…

Режисер: Луис Буньюэль
В ролях: Адриана Асти, Жюльен Берто, Жан-Клод Бриали, Адольфо Чели, Моника Витти, Поль Франкер, Мишель Лонсдаль, Пьер Магелон, Франсуа Мэтр, Элен Пердрьер, Мишель Пикколи, Клод Пьеплю, Жан Рошфор, Бернар Верле и другие.

Бунюэль снял фильм в 1974 году, изящно и неприкрыто демонстрируя свой сарказм в отношении буржуазных привычек, уклада жизни в процветающей уже тогда Европе, её свободы в отношении законов и морали. Мы достаточно давно переступили порог долгожданной свободы, наше желание насладиться ею было столь велико, что наступившее позже разочарование возросло до угрюмой злобы. Но разочарованы мы не в свободе – мы разочарованы в её призраке. Отсюда и сцена суда над поэтом-убийцей, и юнец, пытающийся изнасиловать свою няню, и префект полиции, пришедший в фамильный склеп поболтать с покойной сестрой. Смотрите этот фильм, чтобы понять ту главную идею, которая руководила Бунюэлем на протяжении его творческого пути. Свобода – это всего лишь тень, отсвет, призрак того, что мы обречены искать всю жизнь.

(* 6 січня 1939, Київ — † 13 травня 2002, Запоріжжя) — радянський та український футболіст і тренер. Багаторічний наставник «Динамо» (Київ), на чолі якого двічі вигравав Кубок володарів кубків. Тричі був наставником збірної СРСР, з якою став віце-чемпіоном Європи 1988. Тренер збірної України у 2000—2001 роках. Майстер спорту СРСР. Нагороджений радянськими орденами «Знак Пошани» і Трудового Червоного Прапора. Заслужений тренер СРСР та України. Герой України.

• Чемпіон СРСР (8): 1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990
• Кубок СРСР (6): 1974, 1978, 1982, 1985, 1987 і 1990
• Чемпіон України (5): 1997, 1998, 1999, 2000 та 2001
• Кубок України (3): 1998, 1999, 2000
• віце-чемпіон Європи 1988
• Кубок володарів кубків (2): 1975 та 1986
• Суперкубок Європи: 1975
• учасник чемпіонату світу: 1986 та 1990.